Украинская поэзия

Пісні Марусі Чурай – це романтично-трагічні історії про кохання, про смуток розлуки, про біль невірності. Чорноброва чарівниця, яка отруїла Гриця, аби не кохав двох – персонаж багатьох творів з української літератури. Маруся, яка журиться, що її коханий пішов у військовий похід – також класичний фольклорний образ. Багаті на порівняння та метафори, пісні Марусі Чурай добре знані любителям народної творчості.

«Весна», «На шляху», «Назустріч» – це вірші Богдана-Ігоря Антонича, які увійшли до цієї невеличкої збірки та є яскравим прикладом натурфілософської лірики. Мотив єднання людини з природою, їхнього взаємопроникнення для його поезії є наскрізним. Манера письма Б.-І. Антонича – модерна, оскільки у ній наявні цікаві метафори і порівняння. Ніч, у рушницю якої хтось вклав зорі-кулі, ластівки, які записують початок дня у свою пташину книгу – світ природи постає в його віршах у романтично-символічних тонах.

«Палімпсести» Василя Стуса – це одна з найбільш відомих поетичних збірок автора, наповнена філософсько-експресіоністичними образами шляху, долі, смерті і боротьби***. У ній відображені внутрішні переживання автора власного арешту, численні стилістичні прийоми увиразнюють поетику віршів. Світову славу митцю принесли збірки «Палімпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчості». Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософсько-сатиричної творчості, політв’язень СРСР, Герой України.

До книги увійшла збірка «Сад божественних пісень» — неперевершені вірші Григорія Савича Сковороди, самобутнього мислителя XVIII сторіччя, музиканта та педагога, родоначальника російської релігійної філософії. Вислови Сковороди з різних його творів здобули популярність, з них складено чимало збірок афоризмів. Деякі влучні афоризми, що вийшли з-під пера цієї дивної людини, також представлено на сторінках цієї книги. Твори, з яких складається «Сад божественних пісень», можна назвати лірико-філософським щоденником, на сторінках якого відобразилися роздуми, настрій, релігійний досвід та прагнення Григорія Сковороди. Філософ зауважував, що його «Сад» проріс із того зернятка, що посіяно Священним Писанням.

«Вітер з України» Павла Тичини – поетична збірка, у якій поєдналися громадянські мотиви з романтичною настроєвою лірикою***. Світову славу авторові принесли поетичні збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Плуг», «Вітер з України», публіцистичні видання «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Шабля Котовського», «Сковорода», «Похорон друга», «З щоденникових записів». Павло Тичина – поет і перекладач, майстер українського символізму, який створив свій унікальний поетичний стиль – кларнетизм.

Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної а також сатиричної поезїї, політв’язень, Герой України. Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів. Вірші Стуса наповнені філософсько-експресіоністичними образами шляху, долі, мотиви самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини. У багатьох поезіях також відображені внутрішні переживання автора після арешту та у табірному існуванні. Є у нього і натурфілософські роздуми над красою світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби.

«Гаї шумлять» Павла Тичини – добірка з трьох віршів, до якої входять поезії «Блакить мою душу обвіяла», «Гаї шумлять», «Не бував ти у наших краях»***. У них подано картини мальовничої природи рідного краю, ліричні пейзажі доповнені мотивом любові до України. Ці вірші є обов’язковою частиною шкільної програми. Перу автора належать збірки «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України», «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую», поеми «Похорон друга», «Скорбна мати» тощо. Павло Тичина – талановитий український поет, який працював у жанрах пейзажної, інтимної та філософської лірики.

Поезії «Гімн» та «Сікстинська Мадонна» Івана Франка – твори, в одному з яких ліричний герой постає борцем, а в іншому – шанувальником високого мистецтва. Дух вічного революціонера здолає усе заради волі, думки і науки, які нестимуть людям світло. Краса Сікстинської Мадонни не може підлягати сумнівам, адже її зображення – це відбиток вічності на полотні.

До цього зібрання творів увійшов практично весь творчий доробок унікального українського письменника. Василь Стус — український поет-шістдесятник, майстер філософської, ліричної а також сатиричної поезїї. Новатор та експериментатор в сучасній українській поезії. Численні стилістичні прийоми верлібрів та рим увиразнюють поетику його віршів. Вірші Стуса наповнені філософсько-експресивними образами шляху, долі, мотивами самотності і боротьби, смерті і осмислення призначення людини. У багатьох поезіях також відображені внутрішні переживання автора після арешту та рефлексії щодо табірного існування. Є у нього і натурфіло-софські роздуми щодо краси світу, які поєднуються з життєствердними закликами до духовної боротьби. За переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Герой України посмертно.

Борис Херсонський – один з провідних російськомовних поетів України, лауреат численних міжнародних премій, в останні роки пише не тільки російською, але й українською мовою та перекладає українською свої російськомовні вірші. У збірку «Сталіна не було» ввійшли як нові твори, написані українською, так й автопереклади, зроблені у 2016–2017 р. Тематика та стилістика віршів типова для автора – сюрреалістичні спроби осмислити історію тоталітаризму, «біографічна лірика», нариси побуту п’ятдесятих-шістдесятих років минулого сторіччя, у які несподівано вторгаються образи середньовіччя, відлуння війни на Донбасі, монстри юрського періоду… Значну долю у збірці займають біблійні мотиви. Тобто у своїх українських віршах поет залишається сам собою. Але уважний читач знайде тут й відгуки класичних зразків української поезії.

В сборник «Кабы не радуга» вошли избранные стихи прошлых лет и написанные в последние два года. Их главный герой – время, история, пласты которой наслаиваются один на другой и предстают в парадоксальном смешении. Для поэзии Б. Херсонского также характерны библейский подтекст, христианские и иудейские мотивы. Мифологические герои живут рядом с реальными людьми и оживают в тех стихах, которые сам автор называет «биографической лирикой». Название этого сборника связано с библейской Книгой Бытия, где радуга символизирует завет между Богом и Ноем: нового по-топа уже не будет. Это обещание, обетование звучит на фоне трагических событий последних лет, которые наполнены тревожным ожиданием. Ряд стихотворений последних лет публикуются впервые.

Новая книга Бориса Херсонского – плод многолетней работы и глубокого интереса автора к эпохе т. н. «темного средневековья», которое, по словам Станислава Ежи Леца, бывает в каждом столетии. Многие из стихов как бы перебрасывают мостик между событиями минувших веков и современностью, не менее темной и трагической. Разумеется, в основном мы имеем дело с несуществующими городами, которые населяют вымышленные персонажи. Если святой Христофор – известнейший святой, то святой Бонифаций Выпрямленный – плод фантазии автора, как и герцог – изобретатель примитивной канализации. Бог и Сатана, ангелы и разнообразные черти и демоны населяют смысловое пространство этих стихов, но одним из главных персонажей является величественная романская и готическая архитектура и средневековая живопись. Отдельную часть книги составляет «Новый Естествослов» – стилизованные и иногда пародийные описания животных, птиц и насекомых, сопровождаемые нравственными поучениями в духе средневековья. В этот перечень вкрапляются стилизованные славянские легенды.

У творчості майже кожного видатного поета є те, що минає разом з часом, і те, що залишається надовго або й назавжди. Довге життя судилося поезіям епохальних поетів ХХ століття – Павла Тичини (1891—1967) та Максима Рильського (1895—1964), чия творча спадщина збагатила скарбницю української та світової літератури.

До видання увійшли матеріали, що висвітлюють драматичну історію цькування видатного поета, перекладача, громадського діяча Максима Рильського (1895–1964). У 1920-ті роки його причетність до угруповання «неокласиків» викликала гострі напади офіційної критики, що закінчилося арештом Рильського у 1931-му. В жовтні 1947 року він знову зазнав безжально-несправедливої критики, відкритого політичного гоніння з боку літераторів і партійних діячів за «буржуазно-націоналістичний ухил, відсутність більшовицької ідейності». Дух тих часів живе у статтях, архівних матеріалах, поетичних творах, спогадах, промовах, резолюціях, що включені до цього збірника, як нагадування про жорстокі уроки тоталітаризму ХХ століття.

До книги увійшли дві автобіографії письменника (1923, 1925), незавершене і ненадруковане за життя оповідання «Фавст» (1923), спогади про Григорія Косинку його матері Наталії Стрілець та дружини Тамари Мороз-Стрілець, а також вибрані оперативні документи про стеження за молодим талановитим майстром слова, що розпочалося ще напочатку 1920-х років. Із донесень таємних агентів (сексотів) формувалася справа-формуляр, яка велася фактично до арешту Г. Косинки і його розстрілу у грудні 1934 року.

В новую книгу Бориса Херсонского вошли избранные стихи, написанные в последние годы (2017–2020). Их темы разнообразны: здесь и философская, и религиозная, и интимная лирика, и поэтическое осмысление истории – как давней, так и современной. Значительную роль в книге играют детские воспоминания. Название ее связано с девятью музами, которые покровительствуют искусствам. Ироничные Оды, посвященные музам, делят книгу на девять частей, органично связанных между собой. За отстраненностью наблюдателя чаще всего скрывается острое эмоциональное переживание поэта, напряженный поиск смысла жизни.

У цьому виданні маловідомої і невідомої спадщини видатного українського поета-лірика і полум’яного борця за незалежність України – козака петлюрівської армії у 1918–1919 роках – Володимира Сосюри вміщено високопатріотичні вірші періоду визвольних змагань і ліричні шедеври 1920-х років, частина яких була покалічена радянською цензурою. Тут представлено твори, які не друкувалися за життя поета (поема «Мазепа» та деякі вірші), що зберігалися в недоступних для читачів сховищах спецхранів або поширювалися в копіях як найпопулярніші зразки дисидентської літератури. У книзі вперше друкуються документи із архівно-слідчої справи дружини поета Марії Гаврилівни Сосюри, репресованої у листопаді 1949 року, яку було згодом реабілітовано за відсутністю складу злочину. У науковій розвідці Сергія Гальченка розкриваються невідомі сторінки життя і творчості неординарної особистості – українського поета Володимира Сосюри.

Олександр Афонін – людина, відома в Україні своїми науковими статтями та полемічними публікаціями, в яких розглядається роль книги у формуванні людської особистості, стосунки української влади й книжкового середовища. Водночас він є автором шести збірок поезій, що вийшли друком у видавництві «Фоліо» та отримали схвальну оцінку читачів. Олександр Афонін не пише вірші, він живе віршами. Викликає здивування, як у прозі нашого буття, серед тієї непростої і проблемної щоденної роботи, яку він виконує як президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, йому вдається відшукати поетичне слово, щоб описати свої по-юнацьки щирі відчуття такого мінливого і такого неосяжного світу природи і людей. Читаючи його поезію, мимоволі починаєш дивитися на світ його очима і перейматися його емоціями. Мабуть, тому поціновувачі поетичних творів Олександра Афоніна сприймають його поезію як духовні ліки від буденності життя.

Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі. Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму. У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста. Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі. Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.

У виданні листи Тараса Шевченка і його адресатів уперше зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. У листах розгорнуто низку цікавих епізодів із життя митця і його оточення, зафіксовано промовисті побутові та настроєві подробиці тощо. Перед читачем епістолярію постають живі постаті тих, кого поет любив і перед ким міг відкритися, Шевченко виповідає найсокровенніші переживання, ділиться задумами та мріями. Перша книга містить 207 листів Тараса Шевченка та до нього за 1839–1857 рр.: від найранішого відомого листа поета до останнього з Новопетровського укріплення. Епістолярій дає змогу глибше пізнати життя Шевченка під час навчання в Академії мистецтв, його подорожей Україною, розкриває духовні страждання митця на засланні. Листи – часом єдине джерело відомостей про окремі грані Шевченкової біографії та творчості цих років.