Світова література

История о безнадежной и безумной любви парализованной юной красавицы Эдит Литературный шедевр Стефана Цвейга – роман «Нетерпение сердца» – превосходно экранизировался мэтром французского кино Эдуаром Молинаро. Однако даже очень удачной экранизации не удалось сравниться с силой и эмоциональностью истории о безнадежной, безумной любви парализованной юной красавицы Эдит фон Кекешфальва к молодому австрийскому офицеру Антону Гофмюллеру, способному сострадать ей, понимать ее, жалеть, но не ответить ей взаимностью… Перевод. Н.Н. Бунин, наследники, 2014ООО «Издательство АСТ», 2022

Фрамбуаз отримала дивний спадок від матері. Її брату дісталася ферма, старшій сестрі – винний погріб, сповнений бурштиновосонячних пляшок, а Фрамбуаз – альбом з кулінарними рецептами. Не багацько… Але на берегах зошита зі старовинними рецептами різноманітних смаколиків вона знаходить загадкові нотатки – секрети та зізнання матері. Життя в часи війни й окупації, яке мати ретельно приховувала від дітей. Маленькі радощі й прикрощі, потаємні думки, дитячі образи та сповідь жінки, що боялася любити. Минуло стільки років. Лишилося стільки запитань. Відповіді на них – у цьому старому щоденнику. Настав час розкрити моторошні таємниці минулого.

Йоганн Вольфганг Гете (1749–1832) – філософ, мислитель, просвітитель і, головне, геніальний німецький письменник, драматург і поет, твори якого безсмертні. Над своєю Головною книгою – поемою «Фауст» – Гете працював близько шести десятиліть, по суті, все життя, починаючи з 20-річного віку. Сюжет трагедії взятий з німецької книги про доктора-алхіміка. Фауст жив у XVI столітті, мав славу мага і чаклуна й продав душу дияволові. Про нього ходили легенди, до його образу зверталися багато авторів. «Фауст» Гете – це драматична епопея про Людину, високість і низькість її пристрастей, безупинні пошуки істини, злет і падіння, знайдення Свободи і Любові. Вона об’єднала в собі високу поезію, класичну досконалість і найглибшу філософську думку й стала вершиною світової літератури.

Фауст» – безсмертна трагедія геніального німецького поета Йоганна Вольфґанґа фон Ґете, що стала одним із шедеврів світової літератури. «Фауст» був створений на основі середньовічних німецьких сказань. Але під пером Ґете маг і чаклун Йоганн Фауст перетворився на вченого, втомленого від безплідності власного життя і томління духу. Щоб знайти сенс і цінність людського існування, він вирішуєть укласти угоду з підступним посланцем пекла. Геніальне творіння, присвячене пізнанню життя, творчої силі людського духу, протистояння Бога і сатани, Ґете створював протягом усього свого життя.

Величайшая новелла средневекового итальянского писателя и гуманиста. «Декамерон». Величайшее прозаическое произведение Раннего Возрождения, 100 новелл, условно объединенных обрамляющим сюжетом о молодых итальянских кавалерах и их дамах, бежавших в сельское имение от эпидемии чумы и коротающих досуг занимательными историями. И каких историй, – кажется, в них кипит, дышит, смеется и плачет сама Италия XIV века с ее озорным юмором, смесью искренней веры и задиристого вольнодумия, предприимчивостью и лукавством, бурным темпераментом и неукротимой жаждой жизни и любви, счастья и самых разнообразных удовольствий. © ООО «Издательство АСТ», 2022

«Фауст» – философская драма, которая считается главным трудом Иоганна Вольфганга фон Гёте, шедевром немецкой и мировой литературы. Талантливый учёный, Фауст заключает сделку с дьяволом, обменяв свою душу на безграничные знания и мирские удовольствия. audionautix.comJason Shaw / Alien SunsetJason Shaw / AtlantisJason Shaw / Before DawnJason Shaw / BeginningJason Shaw / Carol Of The BellsJason Shaw / Enemy ShipsJason Shaw / Greek DanceJason Shaw / Hillbilly Music BedJason Shaw / RenaissanceJason Shaw / Thingamajig © ИДДК

Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.

Вергілій (70–19 рр. до н.е.) – поет Стародавнього Риму, автор знаменитої «Енеїди», що оспівує легендарне походження римського народу. Поема Вергілія пов’язана з гомерівським епосом і була створена з орієнтацією на нього. У перших шести піснях вона сюжетно наслідує «Одіссею» (тут розповідається про мандри Енея із Трої в Італію), в наступних шести – «Іліаду» (тут ідеться про війну й заснування Риму). Поема Вергілія відзначається високими художніми якостями, що забезпечило їй виняткове місце в історії європейської літератури.

«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.

Стефан Цвейг (1881–1942) – найпопулярніший австрійський письменник, автор новел, романів і белетристичних біографій. Їх екранізували генії кіно, на них виросли покоління читачів. Секрет його творів простий: Цвейг відкриває таємниці людського серця, блискуче передає найтонші порухи душі, розповідає про незвичайно сильні почуття, що штовхають героїв на подвиги і злочини, про божевільні пристрасті, гордість і здатність до самопожертви… Драматичні долі героїв, любов і ненависть на межі життя й смерті, глибокі душевні депресії майстерно описані автором, що й сьогодні робить його твори актуальними. Є миті у житті, що їх по праву можна назвати доленосними, коли якась дія, навіть мимохіть мовлене слово можуть круто змінити долю людини. Саме про це роман Стефана Цвейга «Нетерпіння серця» – про загострене почуття самотності, обдурену довіру, про нетерпіння серця, що не дочекалося щасливого повороту долі. Це історія про кохання паралізованої Едіт, дочки магната з провінційного угорського містечка, до молодого лейтенанта, який спочатку, жаліючи дівчину, зі співчуття вдає, що відповідає на її кохання, а потім тікає. Авторові вдалося показати, наскільки беззахисне людське серце, на які відчайдушні вчинки штовхає воно людину.

Константинос Кавафіс (1863 – 1933) – видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу. Розквіт його творчості припав саме на ХХ ст., хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму, відіграючи особливу роль у розвитку культури, науки та мистецтва цього періоду. Може, саме тому поету вдалося органічно поєднати в своїй творчості елементи давньої грецької традиції з автентичною новогрецькою культурною традицією і таким чином накреслити основні вектори розвитку грецької поезії ХХ століття.

«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман Франца Кафки (1883–1924), в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. У центрі роману, як майже в усіх творах Кафки, – втаємничені, незбагненні, алогічні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Але ж ці зусилля вимагають і невиправданих жертв: поступитися власним достоїнством, щирими почуттями. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.

«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання. «До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір, своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого. «Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.

Бестселер Елінор Портер (1868–1920) «Полліанна» – це добра історія про дивовижну дівчинку, що після смерті батьків потрапила на виховання до своєї суворої тітки. Володіючи вражаючою здатністю завжди і всюди, незважаючи на найгірші обставини, «грати в радість», робити це щиро і щедро, Полліанна зуміла вилікувати від нудьги, болю і похмурості всіх, хто з нею зустрівся.

Омар Хайям (1048–1131) – видатний філософ, астроном і математик середньовічного Сходу, який також зажив слави як автор популярних чотиривіршів – рубаї. Його поезія просякнута вірою у безсмертний творчий людський розум. У бездоганних чотиривіршах Хайяма уміщається весь життєвий досвід людини: в них ідеться про сенс буття, про незахищеність людини перед лицем долі й часу, про чарівність швидкоплинних хвилин радості… Кожен читач знайде в його поезії щось своє, потаємне і ще не висловлене. Омар Хайям зробив жанр рубаї широко відомим і залишив нащадкам вічне послання, пронизане рідкісною свободою духу.

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937), який працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики, був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття, за життя не опублікував жодної книжки, заживши слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його називали Едгаром По ХХ століття. Творчість Лавкрафта – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів. Головний герой повісті «Тінь над Інсмутом» (1931), подорожуючи, почув про маленьке містечко, зусібіч оточене болотами й овіяне недобрими плітками. Раніше Інсмут був процвітаючим морським портом, але з часом, через епідемію 1846 року, яка забрала життя більшості його населення, занепав. Цього містечка та його незвичайних мешканців цуралися, що й привернуло увагу до нього героя. Але він зовсім не чекав на те, що там побачив. Потрапити в Інсмут було неважко, а от вибратися звідти… Моторошна атмосфера таємничого міста, дивні люди, вигадки п’яного стариганя, уривки слів, погоня – і читач нервово завмирає в очікуванні жахів…

«Полліанна дорослішає» – роман американської письменниці Елінор Портер (1869–1920), написаний нею через два роки після виходу «Полліанни» (ця книжка також побачила світ цього року у видавництві «Фоліо»), що мала великий успіх, який і спонукав авторку написати продовження історії про дивовижну дівчинку. Героїня підросла, але не втратила свою рідкісну здатність «грати в радість». Навіть коли їй самій доводиться проходити через різні життєві перипетії, тепер – романтичні, але дуже непрості переживання першого кохання…

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. На основі арабського окультизму й езотерики Г. Ф. Лавкрафт вигадав жахливих чудовиськ і демонів, створивши свою власну демонологію, склав ієрархію монстрів, старіших за людство, які лише чекають свого часу на землі – коли вони правитимуть людьми і зло пануватиме в світі. І твори Лавкрафта – передвістя їх повернення. Найвідоміша повість про найжахливіше лавкрафтівське страхіття – «Поклик Ктул-ху» (1928). У ній розповідається про величезне морське чудовисько із довжелезними щупальцями – втілення вселенської гидоти, скуте у бездонній чорній прірві підводного міста Р'льєг у Тихому океані. Та колись воно прокинеться і вийде на поверхню…

Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Фантастична повість «На стрімчаках божевілля» була написана 1931 р. і вперше видана частинами упродовж лютого-квітня 1936 р. в журналі «А$їоипс!іп§ 8їогіе$». Оповідь ведеться від імені геолога Даєра, який брав участь у полярній експедиції. У своїх щоденникових записах він розповідає про те, що серед безкраїх льодів Антарктики можна знайти не лише дику холоднечу. Там є дуже древнє місто, яке існувало іще до появи людей. Ті, хто його збудував, називалися Старійшинами й володіли унікальними знаннями. Однак місто давно спустіло, та чи всі загинули? Які таємниці зберігають льоди Антарктики і хто ховається за їхньою товщею? Які істоти не повинні пробудитися? Бо якщо таке раптом станеться, це означатиме кінець усталеної світобудови…

Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів —1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона. «Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула. В основу оповідання «Аванпост прогресу» (1896) лягла подорож до Бельгійського Конго, зокрема, плавання до верхів'їв Конго, однієї з найве-личніших річок Африки. Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». В образі капітана Уоллея Конрад втілив ідею особливого морського братерства, єдності відповідальних і чесних людей, виплеканих небезпечною морською професією.