Книги автора: Марко Вовчок

«Інститутка» Марка Вовчка – це соціально-побутова психологічна повість, у якій гостро піднято проблему панської влади над простими людьми***. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей – симпатію і співчуття. Іншими творами автора є оповідання «Козачка», «Невільничка» тощо.

«Інститутка» Марка Вовчка – це соціально-побутова психологічна повість, у якій гостро піднято проблему панської влади над простими людьми***. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей – симпатію і співчуття. Іншими творами автора є оповідання «Козачка», «Невільничка» тощо.

«Викуп» Марка Вовчка – це соціально-побутове оповідання, в якому автор продовжує типову для її творчості проблему тяжкої долі поневолених кріпосних людей***. Яків Харченко готовий віддати життя, аби отримати визвольний лист і одружитися з коханою.. Оповідання «Викуп» належить до кращих зразків малої прози автора поруч з такими творами як «Павло Чорнокрил», «Одарка», «Отець Андрій тощо.

«Викуп» Марка Вовчка – це соціально-побутове оповідання, в якому автор продовжує типову для її творчості проблему тяжкої долі поневолених кріпосних людей***. Яків Харченко готовий віддати життя, аби отримати визвольний лист і одружитися з коханою.. Оповідання «Викуп» належить до кращих зразків малої прози автора поруч з такими творами як «Павло Чорнокрил», «Одарка», «Отець Андрій тощо.

«Горпина» Марка Вовчка – це соціально-побутове психологічне оповідання, написане в дусі експресіонізму***. В Горпини помирає єдина улюблена донечка, злий пан не дозволив матері бути з хворою дитиною. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Отець Андрій», «Викуп».

«Горпина» Марка Вовчка – це соціально-побутове психологічне оповідання, написане в дусі експресіонізму***. В Горпини помирає єдина улюблена донечка, злий пан не дозволив матері бути з хворою дитиною. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Одарка», «Отець Андрій», «Викуп».

«Дев’ять братів і десята сестриця Галя» – героїко-романтична повість, яка за стилістикою нагадує казку***. У центрі твору – тяжке життя багатодітної вдови, сини якої не спромоглися вийти зі злиднів і встали на шлях розбійництва. «Дев’ять братів і сестриця Галя» є яскравим прикладом повісті-казки, у цьому ж жанрі написано твір «Кармелюк» Марка Вовчка.

«Дев’ять братів і десята сестриця Галя» - героїко-романтична повість, яка за стилістикою нагадує казку***. У центрі твору – тяжке життя багатодітної вдови, сини якої не спромоглися вийти зі злиднів і встали на шлях розбійництва. «Дев’ять братів і сестриця Галя» є яскравим прикладом повісті-казки, у цьому ж жанрі написано твір «Кармелюк» Марка Вовчка.

«Я родился в тихой глуши нашего пространного отечества, в незнаемом уголке -ской губернии, в селении Тернах. Селение Терны скрыто от взоров любознательных путешественников, каждое лето поспешающих на богомолье в -ский славный монастырь, опоясывающими его с трех сторон лесистыми горами, которые, сходясь полукругом к многоводной и быстрой реке, изобилующей рыбою и воспитывающей на берегах своих стаи водяных птиц, образуют обширную впадину, нечто вроде исполинского гнезда, веселящего в весеннее время бархатной мягкостью своей муравы и свежестью густолиственных садов…»

«Жила-была одна почтенная семья, которая, вовсе того не ожидая и не желая, воспитывала пребеспокойного сына. Родители были почтенные, бабушка и дедушка почтенные, дяди и тетки почтенные, братья и сестры почтенные, но он ни в кого из них не уродился и, чем больше входил в лета, тем чувствительнее огорчал всех родных и знакомых. Сначала он рос себе ничего и, казалось, мало чем отличался от прочих детей, но не успел стать на ноги, как уже начал чудить и затейничать…»

«Іграшечка» Марка Вовчка – це російськомовна соціально-побутова повість, у якій авторка продовжує характерну для її творчості тему тяжкого життя поневолених людей***. «Жаліслива» поміщиця відібрала в матері-кріпачки шестирічну донечку Груню і, давши їй нове ім’я, перетворила на свою іграшку. Перу авторки належать й інші твори, у яких розкривається схожа проблематика, зокрема, повість «Інститутка», оповідання «Горпина», «Одарка» та ін.

«Я родом-то издалёка, свой край чуть помню: увезли меня оттуда по шестому году. Вот только помню я длинную улицу да темный ряд избушек дымных; в конце улицы на выгоне стояли две березы тонкие – высокие. Да еще помню, у нас под самым окном густые такие конопли росли, а меж коноплями тропиночка чернела, а где-то близко словно ручеек журчал, а вдали на горе лес зеленел. Да еще я помню свою матушку родную. Все она, бывало, в заботе, да все сиживала пригорюнившись… Отца я не зазнала: он помер, мне еще и году не было. Жили мы в своей избушке… После, на чужой стороне, часто мне, бывало, те дни прошлые пригрезятся, что кругом поле без краю, солнце горит и жжет, сверкают серпы, валится рожь колосистая; я сижу под копной, около меня глиняный кувшинчик с водой стоит; подойдет матушка с серпом в руке, загорелая она, изморенная, напьется воды из кувшинчика, на меня глянет и мне усмехнется… А зимою! в печи дрова трещат, в избушке дымно; хлопочет заботная моя матушка, а в окно глянь – снежная пелена белая из глаз уходит; во всех избах сенные двери настежь, и валит из дверей дым серый…»

«Люди видят, что я весела, и думают, что я горя не знала; а я только родилась такою. Бывало, меня бьют (не дай бог об этом и вспомнить!) – не выдержу сердца, заплачу, а потом подумаю немного и засмеюсь. Бывает горе, что плачет, а бывает и такое, что скачет. Вот такое-то и мое горе. Если б мне над каждой моей бедой было плакать, я давно бы себе глаза выплакала. Отца и матери я не помню, выросла сиротою, между чужих людей. Хоть и не было мне битья да упреку и работы не было тяжелой, зато и забывали обо мне – голодна ли я, холодна ли, жива ли…»

«Іграшечка» Марка Вовчка – це російськомовна соціально-побутова повість, у якій авторка продовжує характерну для її творчості тему тяжкого життя поневолених людей***. «Жаліслива» поміщиця відібрала в матері-кріпачки шестирічну донечку Груню і, давши їй нове ім’я, перетворила на свою іграшку. Перу авторки належать й інші твори, у яких розкривається схожа проблематика, зокрема, повість «Інститутка», оповідання «Горпина», «Одарка» та ін.

«Катерина» Марка Вовчка - психологічне оповідання про долю жінки, яку пани привезли з далеких країв***. Все життя тужила Катя за рідними місцями, поки не знайшла своє призначення у допомозі хворим людям. Твір входить до російськомовної збірки Марка Вовчка «Рассказы из русского народного быта» разом з такими творами як «Маша», «Купецька дочка» та ін.

«Не нажить уж нам такой знахарки, как покойная Даниловна! Сколько людей за нее бога молят! Кто ее знал – благословляет, и кто только слыхал про нее – и тот благословляет. Так уж из рода в род ей почет идет…»