Книги автора: Даниил Борисович Яневский

В новой книге доктора исторических наук, журналиста Даниила Яневского рассказывается о том, что происходило на землях, которые сейчас называются Украиной, начиная с середины Х в. до объединения в 1386 г. Королевства Польского и Великого княжества Литовского (в состав которого входила современная Правобережная Украина), а затем – до ликвидации полковой системы Гетманщины и образования в 1781 г. Киевского наместничества, которое охватывало территорию современной Украины от Днепра до Збруча. В книге автор выражает свой собственный взгляд на историю Украины и подчеркивает, что история Руси/Украины – это составляющая истории стран Центральной и Восточной Европы.

В новой книге доктора исторических наук, журналиста Даниила Яневского продолжается рассказ о событиях, которые происходили на территории современной Украины в 1781—1914 гг. после ее оккупации Российской империей и монархией Габсбургов в XVIII в. В основу этого рассказа положены обобщенные выводы белорусских, литовских, польских и украинских ученых, которые показали, что унификаторская политика российских оккупантов была направлена на уничтожение культурной, национальной, религиозной, языковой идентичности оккупированных народов, тогда как на землях, которые оказались под властью Габсбургов, социальному, экономическому, политическому развитию населения оказывалось содействие. Но всегда были свободные и независимые люди, которые в разные времена пытались сделать Украину «идеальной» правовой державой для всех народов, которые ее населяли.

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий дали миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны разных государств. Эти люди только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Книга Даниила Яневского является чуть ли не «пионерской», авангардной попыткой раскрыть историческое бытие Украины за пределами архаичных представлений о роли масонов и парамасонских организаций в нашей истории. Для Яневского характерно, – и, кажется, это ему нравится, – разрушение заскорузлых мифов, которые вбивали в головы украинцев адепты тоталитарных режимов. Он делает это профессионально, опираясь не только на собственную широкую эрудицию, но и на архивные материалы, ранее игнорировавшиеся историками из совковых и шароварных группировок.

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий подарили миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны различных государств. Эти люди, рассеянные судьбой по разным частям нашей Отчизны, только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Они придали узнаваемые черты украинским городам: основали университеты, школы, театры, финансовые учреждения. Фактически «канонизировали» украинский язык среди интеллектуалов: перевели Священное Писание, начали писать художественные произведения на народном языке, проводить научные исследования. Кроме того, стали пионерами в развитии инфраструктуры: дороги, железнодорожные станции, порты, которыми мы до сих пор пользуемся, – заслуга именно этих «сумасшедших».

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий дали миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны различных государств. Эти люди только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Люди, которые любят все ограничивать и способны ограничивать собственную свободу мысли, могут обвинить автора в том, что деятели, о которых он рассказывает, служили русскому царю. Или развивали не только украинскую культуру, как, например, поэт Томаш Падура, который, родившись в Киевской губернии, работал на культуру трех народов: украинского, польского и белорусского. Но Украина всегда оказывается «больше», чем мы привыкли думать, история ее гораздо сложнее и богаче, чем мы привыкли считать. И историю эту создавали люди десятков национальностей. А еще читателей не может не удивить тот факт, что все эти исторические персоналии – масоны. Но ведь Украина была невероятно богата масонскими ложами, которые на нашей земле открывали и французы, и итальянцы, и австрийцы.

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий дали миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны разных государств. Эти люди только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Книга Даниила Яневского является чуть ли не «пионерской», авангардной попыткой раскрыть историческое бытие Украины за пределами архаичных представлений о роли масонов и парамасонских организаций в нашей истории. Для Яневского характерно, – и, кажется, это ему нравится, – разрушение заскорузлых мифов, которые вбивали в головы украинцев адепты тоталитарных режимов. Он делает это профессионально, опираясь не только на собственную широкую эрудицию, но и на архивные материалы, ранее игнорировавшиеся историками из совковых и шароварных группировок.

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий подарили миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны различных государств. Эти люди, рассеянные судьбой по разным частям нашей Отчизны, только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Они придали узнаваемые черты украинским городам: основали университеты, школы, театры, финансовые учреждения. Фактически «канонизировали» украинский язык среди интеллектуалов: перевели Священное Писание, начали писать художественные произведения на народном языке, проводить научные исследования. Кроме того, стали пионерами в развитии инфраструктуры: дороги, железнодорожные станции, порты, которыми мы до сих пор пользуемся, – заслуга именно этих «сумасшедших».

Украинцы разных национальностей и вероисповеданий дали миру множество деятелей, имена которых вписаны в духовные, интеллектуальные, военные, спортивные, промышленные, художественные и другие пантеоны различных государств. Эти люди только за последние три столетия создали условия для всестороннего развития народа. Люди, которые любят все ограничивать и способны ограничивать собственную свободу мысли, могут обвинить автора в том, что деятели, о которых он рассказывает, служили русскому царю. Или развивали не только украинскую культуру, как, например, поэт Томаш Падура, который, родившись в Киевской губернии, работал на культуру трех народов: украинского, польского и белорусского. Но Украина всегда оказывается «больше», чем мы привыкли думать, история ее гораздо сложнее и богаче, чем мы привыкли считать. И историю эту создавали люди десятков национальностей. А еще читателей не может не удивить тот факт, что все эти исторические персоналии – масоны. Но ведь Украина была невероятно богата масонскими ложами, которые на нашей земле открывали и французы, и итальянцы, и австрийцы.

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917–1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917–1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Том, який ви тримаєте в руках, є продовженням тритомника «Проект „Україна“: Архітектори, виконроби, робітники». Він містить унікальні для україномовного середовища тексти, написані в різні роки та в різних країнах тими, хто називає себе «вільними мулярами». Різні за обсягом та присвячені різним темам, вони дають якщо не цілісне, то, бодай, деяке уявлення про те, що обговорюється за щільно закритими дверима масонських храмів у Сполучених Штатах Америки, Італії, Польщі, Великій Британії, Ізраїлі, Туреччині, Угорщині, Франції, Україні та в інших країнах. Пізнати масонський, як і будьякий інший світ можна тільки «зсередини», тож наведені тексти є лише дрібними крихтами величезного пазлу, абрис якого хіба починає ледь-ледь проявлятися крізь морок невігластва, неуцтва, ненависті, упереджень, якими переповнений морок буденного світу.

Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних».

Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних».

У новій книжці заслуженого журналіста України, доктора історичних наук Данила Яневського продовжується розповідь про події, що відбувалися на території сучасної України після її окупації Російською імперією та монархією Габсбургів у 1781–1914 роках. В основу цієї розповіді покладені узагальнені висновки білоруських, литовських, польських та українських науковців, які показали, що уніфікаційна політика російських окупантів була спрямована на знищення культурної, національної, релігійної, мовної ідентичності окупованих народів, тоді як на землях, які опинилися під австрійською владою, відбувався соціальний, економічний, політичний, культурний розвиток населення. Але завжди були вільні та небайдужі люди, які у різні часи намагалися зробити Україну «ідеальною» правовою державою для всіх народів, що її населяли.

У новій книжці телеведучого, журналіста Hromadske.TV, доктора історичних наук Данила Яневського розповідається про те, що відбувалося на землі, яка зараз називається Україною, починаючи з середини Х ст. до об’єднання 1386 року Королівства Польського та Великого князівства Литовського (до складу якого входила сучасна Правобережна Україна), а потім – до ліквідації полкової системи Гетьманщини та утворення 1781 року Київського намісництва, яке охоплювало всю територію сучасної України від Дніпра до Збруча. У книжці автор висловлює свій власний погляд на історію України і підкреслює, що історія Русі/України – це складова історії країн Центральної та Східної Європи.

Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних». «Проект „Україна“: архітектори, виконроби, робітники», перший том якого ви тримаєте в руках, – перша спроба показати українському загалові велич, різнобарв’я та різноманітність реальних, живих творців просторів, у яких ми живемо. Просторів для вільних людей і відповідальних громадян тієї України, про яку ми мріємо, д ля якої працюємо, задля якої кращі сини та дочки нашого народу – без огляду на свою національність та віросповідання – віддають своє життя у кривавій війні проти неуцтва, пихатості та рабства, що третє століття поспіль намагається знищити наш безсмертний народ.

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917–1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917–1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.