Книги автора: Владимир Николаевич Войнович

Новые времена и новые люди, разъезжающие на «Мерседесах», – со всем этим сталкиваются обитатели города Долгова, хорошо знакомого читателю по роману «Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина». Анекдоты о новых и старых русских невероятно смешны. Но даже они меркнут перед живой фантазией и остроумием Войновича в «Монументальной пропаганде». Вчерашние реалии сегодняшнему читателю кажутся фантастическим вымыслом, тем более смешным, чем более невероятным. А ведь это было, было… В 2001 году роман был удостоен Госпремии России по литературе.

«Москва 2042» – сатирический роман-антиутопия, веселая пародия, действие которой происходит в будущем, в середине XXI века, в обезумевшем «марксистском» мире. Герой романа – писатель-эмигрант – неожиданно получает возможность полететь в Москву 2042 года и в результате оказывается действующим лицом и организатором новой революции… 2042 год еще далеко, но кто знает, а вдруг Войнович все угадал?

Продолжение приключений простого солдата Ивана Чонкина в тюрьме. Узнав о старой деревенской кличке Чонкина – Князь, сотрудники НКВД объявляют его князем Голицыным, претендующим на российский престол. Дело Чонкина раздувается до немыслимых размеров и доходит до Берии и Сталина.

Иван Чонкин – простой советский «бравый солдат» и один из самых любимых персонажей писателя Владимира Войновича. Рядовой Чонкин получает задание – охранять самолет, совершивший вынужденную посадку на колхозном поле в селе Красном. С началом войны начальство забывает про солдата, и Чонкин спокойно живет в деревне с почтальоном Нюрой, ведет хозяйство и продолжает охранять вверенную ему технику, перетащив ее для удобства в огород…

Якщо визначати жанр нового роману Володимира Войновича, то його можна назвати «роман-бомба», бо одразу після публікації він неодмінно вибухне. Адже письменник у ньому говорить про таке, про що у російському середовищі воліють мовчати – хто ж захоче відверто визнавати свої помилки та вади, зізнаватися в абсурдному устрої російського життя? …А починається все з того, що автора, від імені якого йде оповідь, вкусив кліщ. Витягти його вдома не вдається, і тому постраждалого везуть у кареті «швидкої допомоги» до лікарні. Дорогою з ним трапляються різні пригоди, а коли він починає марити, перед очима постають різноманітні видіння. І всі ці пригоди та видіння пов’язані з устроєм Росії. Так, виявляється, що країною править Перша особа держави, скорочено Перодер, який має вигляд… пелікана малинового кольору. Чому? Після анексії Криму з’ясовується, що українська хунта мало того, що гнобила населення, вона довела рідкісний вид птахів – малинових пеліканів – до майже повного винищення. Остання пара пеліканів розучилася висиджувати яйця. І в Росії є лише одна людина, яка може їм допомогти особистим прикладом… А щоби догодити Перодеру, всі його підлеглі також набувають вигляду пеліканів, прилаштовуючи й собі дзьоби – чи то з картону, чи то з іншого матеріалу…