А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я Ё
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Выберите необходимое действие:
Меню
Свернуть
Скачать книгу Цифрова фортеця

Цифрова фортеця

Автор:
Язык: Украинский
Год издания: 2016 год
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 18 >>

Читать онлайн «Цифрова фортеця»

      Цифрова фортеця
Дэн Браун

Коли найпотужнiша розвiдувальна органiзацiя нехтуе свободою особистостi в сучасному iнформацiйному просторi, вiдстояти ii – справа гакерiв! Один iз них створив вiрус, який виведе з ладу суперкомп’ютер, що мiстить досье на кожного iнтернет-користувача. Чи вдасться математику Сюзаннi Флетчер знешкодити його, щоб запобiгти порушенню балансу влади? Як вилучити секретний код-антивiрус iз золотого персня гакера, загубленого десь в Іспанii?

Сюжет розгортаеться надшвидко, головоломки та несподiванки чигають на кожному кроцi, тож навiть найдосвiдченiшi читачi вiзьмуть пiд сумнiв власнi здогади.

Ден Браун

Цифрова фортеця

Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва

Публiкуеться з дозволу St. Martin’s Press, LLC

Перекладено за виданням: Brown D. Digital Fortress: A Novel / Dan Brown. – New York: Thomas Dunne Books, 1998

Переклад з англiйськоi Володимира Горбатька

© Dan Brown, 1998

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018

Моiм батькам – моiм наставникам i героям

Борг вдячностi: моiм редакторам iз «Сен-Мартiнз-прес», а також Томасу Дьюну та винятково талановитiй Мелiсi Джейкобс. Моiм агентам у Нью-Йорку – Джорджу Вiзеру, Ользi Вiзер та Джеку Елвелу. Усiм тим, хто знайомився з рукописом i зробив свiй внесок пiд час роботи над ним. А особливо – моiй дружинi Блайт за ii ентузiазм i терплячiсть.

А ще хочу незлим тихим словом згадати двох анонiмних добродiiв, колишнiх шифрувальникiв з Агентства нацiональноi безпеки, за iхнiй безцiнний внесок, здiйснений через сервер, що забезпечуе анонiмнiсть дописувача. Без них я не змiг би створити цю книгу.

Пролог

Плаза де Еспанья, Севiлья, Іспанiя 11.00

Кажуть, що смерть робить усе чiтким i зрозумiлим; й Енсей Танкадо переконався, що це справдi так. Притиснувши руку до серця, вiн упав на землю через страшний бiль у грудях. Тодi вiн збагнув, яку жахливу помилку зробив.

З’явилися люди. Вони схилися над ним, намагалися допомогти. Але Танкадо не потребував iхньоi допомоги: було надто пiзно.

Вiн пiдвiв тремтячу руку i випростав пальцi.

«Погляньте на мою руку!»

Люди довкола уважно придивлялися, але Танкадо бачив, що вони нiчого не зрозумiють.

На його пальцi був золотий перстень. На якусь мить вигравiруванi знаки блиснули в променях вранiшнього андалузького сонця. Й Енсей Танкадо збагнув, що це останне свiтло, яке вiн бачить у своему життi.

Роздiл 1

Вони вiдпочивали в нацiональному парку «Туманнi гори», у своему улюбленому готелi типу «нiчлiг та снiданок».

Девiд дивився на неi зверху вниз i усмiхався.

– Ну, що скажеш, моя красуне? Пiдеш за мене?

Тут, на лiжку з балдахiном, вона дивилася на Девiда й розумiла, що вiн – саме той, хто iй потрiбен. Та поки вона вдивлялася в його глибокi зеленi очi, десь неподалiк оглушливо загув дзвiн. І Девiд раптом почав вiддалятися, немов його засмоктував той звук. Вона простягнула до нього руки, але обхопила порожнечу.

Рiзкий дзвiнок телефону остаточно вирвав Сюзанну Флетчер з обiймiв сну. Судомно вхопивши ротом повiтря, вона рвучко сiла в лiжку й намацала рукою телефон.

– Слухаю!

– Сюзанно, це Девiд. Я тебе не розбудив?

Вона всмiхнулася й млосно потягнулася на лiжку.

– А ти менi снився. Приходь, побавимося.

– Але ж надворi й досi темно, – хихикнув Девiд.

– М-м-м-м, – збуджено простогнала вона. – То на краще – приходь побавитися. Ще й виспатися встигнемо перед тим, як вирушити на пiвнiч.

Девiд пригнiчено зiтхнув:

– Саме з цього приводу я й телефоную. Маю на увазi нашу подорож. Їi доведеться вiдкласти.

У Сюзанни сон як рукою зняло.

– Що?!

– Пробач. Маю термiново iхати з мiста. До завтра повернуся. А потiм рано вранцi вiдразу ж i вирушимо. І матимемо в розпорядженнi аж два днi.

– Але ж я вже все замовила, – ображено залопотiла вона, – ну, оту нашу традицiйну кiмнату в готелi «Кам’яна садиба».

– Знаю, але ж…

– Сьогоднiшнiй вечiр – особливий, бо минае пiвроку. Ти ж не забув, що ми зарученi?

– Сюзанно, – важко зiтхнув Девiд. – Їй-богу, не можу, мене вже чекае авто. Я зателефоную тобi з лiтака i все поясню.

– З лiтака? – перепитала вона. – А що трапилося? Чому унiверситет…

– Справа не в унiверситетi. Я зателефоную й поясню пiзнiше. А тепер маю йти – мене вже гукають. Буду на зв’язку. Обiцяю.

– Девiде, стривай! – скрикнула жiнка. – Що за…

Та Девiд вже вимкнув зв’язок.

Так i не склiпивши очей, Сюзанна Флетчер пролежала в лiжку кiлька годин – чекала на дзвiнок. Але телефон так i не озвався.

Пiзнiше того ж дня Сюзанна задумливо сидiла у ваннi. Занурившись в пiнисту воду, вона намагалася викинути з голови готель «Кам’яна садиба» й «Туманнi гори». «Та де ж це вiн? – подумала вона. – Чому не зателефонував?»

Вода довкола неi поступово перетворилася з гарячоi на теплу, а потiм стала зовсiм холодною. Сюзанна хотiла було вийти з ванни, коли озвався бездротовий телефон. Вона рвучко пiдвелася, розплескавши воду по пiдлозi, i схопила слухавку, яку залишила на раковинi.

– Девiде, ти?

– Нi, це Стретмор, – вiдповiв голос.

Сюзанна похнюпилася.

– А, зрозумiло. – Вона не змогла приховати свого розчарування. – Доброго дня, командире.

– Сподiвалися на когось молодшого? – хихикнув голос.

– Нi, сер, – знiтилася Сюзанна. – Рiч не в тiм, що…

– Рiч саме в тiм. – Вiн розсмiявся. – Девiд Бекер – добрий чолов’яга. Тримайтеся за нього.

– Дякую, сер.

У голосi шефа бринiли суворi нотки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 18 >>
Новинки
Свернуть
Популярные книги
Свернуть